І Кінофестиваль з проблем інвалідності «Кіно без бар’єрів». 2007

Звіт про проведення

І Кінофестивалю з проблем людей з функціональними обмеженнями

  «Кіно без бар’єрів»

На виконання наказу КМЦСССДМ від 17.09.2007 року № 374  «Про проведення соціокультурного заходу «І Кінофестиваль з проблем інвалідності «Кіно без бар’єрів»» 12-13 жовтня 2007 року в кінотеатрі «Жовтень» (вул. Констянтинівська, 26) відбувся І Кінофестиваль з проблем інвалідності «Кіно без бар’єрів».  

Організатори фестивалю: Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Благодійний фонд “Музика дітям”.

Партнери: Національна спілка кінематографістів України, Центр реабілітації «АРИС» м.Києва, Всеукраїнське громадське соціально-політичне об’єднання “Національна Асамблея інвалідів України”, Спілка громадських організацій інвалідів м. Києва, Регіональна громадська організація інвалідів “Перспектива” (м.Москва, Росія), кінотеатр «Жовтень».

Медичне забезпечення заходу: медична служба «Борис».

      Мета заходу: силою мистецтва привернути увагу суспільства до проблем, з якими зустрічаються люди з ф/о, показати їх багатий потенціал, спектр можливостей і різноманітність граней  їх життя.

Фестиваль "Повіримо в себе" стартує в Києві. Інтерв`ю для УКРІНФОРМ

Цікаве і змістовне інтерв`ю Остролуцької Лариси про фестиваль "Повіримо в себе" для УКРІНФОРМ.

Далі (рос.мова)

Етапи прийняття інвалідності. Спіраль професора Е.Шухард

Спіраль професора Е. Шухардт

Проаналізувавши більше тисячі доль людей з інвалідністю, у тому числі власну, Еріка Шухардт, науковець з Німеччини, змоделювала певний стереотип розвитку самосвідомості і психіки людини, що отримла інвалідність. Модель проста і наочна, корисна не тільки самим людям з інвалідністю, та їх близьким, а й фахівцям. Доповнюю спіраль рекомендаціями для близького оточення і фахівців. 

І знову про стереотипи - інтерв`ю для "Укрінформ"

Нещодавно на просторах інтернету з`явилося інтерв`ю Лариси Іванівни Остролуцької щодо подолання стереотипів у соціальній роботі  для медіаресурсу "Укрінформ".

Репост під катом (рос.мова).

Як корабель назвеш, так він і попливе.(Частина 1. Лірична.)

Нещодавно прочитала дослідження вчених про вплив слів на життя людини. Замислилась,як це діє в моєму професійному житті.Які слова вживають професіонали і звичайні люди відносно людей з інвалідністю? Як це може впливати на наше життя?

Науковці:

В наукових статтях українських вчених  ХХІ століття можна зустріти такі висловлювання відносно інвалідності:  «особи з функціональними обмеженнями здоров’я», «особи марковані хворобою», 

Буває чую: "Мій синочок - даунятко" (Частина 2. Конкретна.)

Продовження (Початок статті Частина 1.)

Так, це терміни  які навіть мами дітей з інвалідністю, часто-густо не помічаючи навіть, вживають в своєму мовленні. Якщо Ви за якісне життя дітей, молоді, людей з інвалідністю в Україні, почніть  вживати слова на рівні гідності кожної людини. Якщо Ви є людиною з інвалідністю не дозволяйте себе ображати, навіть, на рівні слів. Вчіть інших як правильно висловлюватись.

Отже, помилкова термінологія, слова та словосполучення відносно інвалідності в сучасній Україні:

Соціальна реабілітація в Україні.

Ми часто міркуємо так:

 Людина з інвалідністю потребує допомоги й опіки.

Опікуватися, дарувати подарунки, займатися благочинністю приємно і, може бути, навіть вкрай необхідно для людини, яка має реалізувати свій нерозтрачений потенціал турботи, замаскувати відчуття провини тощо. Але питання «Що потрібно самій людині з «особливими потребами»? часто виноситься за дужки.