четвер, 10 січня 2013 р.

Буває чую: "Мій синочок - даунятко" (Частина 2. Конкретна.)

Продовження (Початок статті Частина 1.)

Так, це терміни  які навіть мами дітей з інвалідністю, часто-густо не помічаючи навіть, вживають в своєму мовленні. Якщо Ви за якісне життя дітей, молоді, людей з інвалідністю в Україні, почніть  вживати слова на рівні гідності кожної людини. Якщо Ви є людиною з інвалідністю не дозволяйте себе ображати, навіть, на рівні слів. Вчіть інших як правильно висловлюватись.
Отже, помилкова термінологія, слова та словосполучення відносно інвалідності в сучасній Україні:
Аномальний - цей термін домінував наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. За часів Радянського Союзу існувало визначення: «діти, які мають значні відхилення від нормального фізичного або психічного розвитку і внаслідок цього потребують у вихованні та навчанні у спеціальних умовах, які забезпечують корекцію і компенсацію вад розвитку. Такі умови у найбільш адекватній формі створюються у спеціальних навчально-виховних навчальних закладах». Створює стереотип. На перше місце висувається неспроможність особи, відмінність від „норми”. Сьогодні поняття „норма” є розмитим і змінюється. Конвенція ООН „Про права людей з інвалідністю” говорить про те, що інвалідність – це різноманіття роду людського (ст.3.d.). Приходить до вжитку нова «норма».

Божевільний - якщо б ми жили за часів Київської Русі, цей термін був би у вжитку. Сьогодні є некоректним терміном, образою. Краще вживати:  людина з психічними розладами чи порушеннями.

Глухий, туговухий - є медичним терміном. У соціальному житті є некоректним терміном, краще вживати: людина (дитина, дівчина тощо) з порушенням слуху.

Глухонімий або німий - є некоректним терміном, т.я. німота є наслідком відсутності або порушень слуху, а не відсутністю голосових зв'язок. Людину можна навчити вимовляти звуки і слова, тобто говорити.

Даунятко - пестлива форма принижує гідність людини. З дорослими людьми необхідно спілкуватися  як з дорослими (але простими реченнями і зрозумілими словами). З дитиною: за професійними або  педагогічними стандартами. Краще сказати: людина з синдромом Дауна.

Дефективний - той, хто має фізичні чи психічні недоліки, вади. З лат. Defectivus –  недосконалий –  має певний фізичний або психічний недолік; розмовне: ненормальний (словник іноземних слів. Комлєв Н.Г.). Створюється стереотип. На перше місце висувається недолік людини, який є важливішим за особистість. Термін домінував до поч. 90-х років ХХ ст. Подумаємо, що є важливим сама людина чи її порушення?

Діточки-інваліди – пестливі слова є неприйнятним в офіційному мовленні. Жалісливе ставлення принижує і може привести до помилок у вихованні. Як наслідок, зниження якості життя дитини в майбутньому. Діти є діти. Їх необхідно виховувати, навчати, любити і так далі. Краще сказати: діти з інвалідністю, діти з порушенням слуху тощо.

Здоровий - хто з нас на 100% здоровий? На сьогодні 100% здорових людей майже  не існує, лікарі в довідках пишуть «умовно здоровий». Здоров’я - це стан фізичного психічного та соціального благополуччя, високої працездатності і соціальної активності людини (ВООЗ). Тобто якщо людина і хронічно хворіє але відчуває себе благополучно, має певний статус в суспільстві, вона є «здоровою».  Інвалідність більше не розглядається як медична проблема, а як соціальна. Краще вживати: "в моєму класі навчаються звичайні діти і діти з інвалідністю". Або типова людина і людина з інвалідністю.

З вадами фізичного і розумового  розвитку - слово „вади” створює стереотип. Замінюється на більш коректне „порушення”. Термін виник у вжитку з поч. 90-х ХХ ст.

З обмеженими можливостями - особа, яка не здатна виконувати певні обов'язки або функції внаслідок особливого фізичного, психічного стану чи недуги (Харді І., Будапешт, 1988). Дуже часто, люди з інвалідністю говорять про себе: ми з безмежними можливостями. Вживаючи термін "обмежені можливості" можемо почути саме такий вираз і отримати професійне фіаско.

З обмеженими розумовими  та фізичними можливостями - термін акцентує увагу на обмежених можливостях. Створює стереотип. Термін виник у вжитку на поч. 90-х ХХ ст.

З особливими вадами - пояснень немає. Термін винайдено в Київській міський клінічний лікарні №1.

З особливими потребами - термін розширює коло медичного аспекту розуміння інвалідності. Коректно вказує на особливості розвитку, виховання, навчання. Термін використовують до людей з поведінковими розладами (не з інвалідністю), які мають дієту, певний талант та інші особливості. Якщо термін вживають відносно людей з інвалідністю, важливо пам’ятати, що всі людські потреби (таблиця потреб А.Маслоу)  є актуальними для людей з інвалідністю і особливим, можливо, є їх задоволення. Термін виник на поч. 90-х років ХХ ст. Не всі люди з інвалідністю вважають цей термін прийнятним. Люди різні - і все.

З особливими освітніми потребами - термін коректно вказує на особливі аспекти навчання і виховання. Використовується спеціалістами освітніх закладів. Термін виник поч. 90-х ХХ ст.

З особливостями психофізичного розвитку – в статті 1 Конвенції ООН про права людей з інвалідністю йдеться, що до людей з інвалідністю належать особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями. Тобто Конвенція чітко розмежовує види інвалідності. Не завжди фізичні порушення приводять до психічних, тому цей термін є не зовсім коректним. Для прикладу, президент Америки Рузвельт користувався візком, тому що мав фізичні порушення внаслідок захворювання поліомієліту. Чи можна відносно цієї людини сказати:  має особливості психофізичного розвитку. Або так, «Добрий день, молоді люди з особливостями психофізичного розвитку!»   Думаю, що це не коректне висловлювання в соціальному житті. Термін виник у вжитку на поч. 90-х ХХ ст. Сьогодні використовується активно викладачами деяких київських вузів.

З патологічними станами або хронічно хворі - створює стереотип. Не кожна інвалідність має хронічні захворювання. В цьому висловлювані на перше місце висуваються медичні показники. Ми не є лікарями і не маємо права ставити діагнози. А якщо і маємо, то законодавством України забороняється їх розголошення. В спілкуванні необхідно уникати медичної термінології. 

З порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату тощо – термін коректно вказує на види інвалідності. Термін виник на поч. 90-х ХХ ст.

З припадками - є некоректним терміном. Краще сказати  людина підвладна епілептичним нападам.

З хворобою Дауна - синдром не є хворобою. Це синдром. Так висловлюватися не професійно. Коректно сказати: "з синдромом Дауна" чи "має синдром Дауна".

З функціональними обмеженнями здоров’я – в попередній термінології ми вже зазначили, що здоров’я не є відсутністю хвороб, а благополуччям соціальним, фізичним і психічним. Цей термін можно вживати до любої особи яка знаходиться на лікарняному.

З функціональними обмеженнями - термін акцентує увагу на фізичних та сенсорних обмеженнях та особливостях розвитку. Термін у вжитку з поч. 90-х ХХ ст. Хоча в законодавстві наші центри реабілітації (ЦСПРДМФО) мають саме таку назву, але нюанс в тому, що ми приймаємо на реабілітацію не тільки тих, хто має інвалідність, а і тих хто може її отримати, якщо вчасно не попередити і не надати корекційні реабілітаційні послуги.

Ідіот, дебіл - є медичними термінами, які забороняється розповсюджувати державним законодавством. Наслідком вживання цих термінів, можна отримати покарання. Краще сказати з порушеннями розумового (інтелектуального) розвитку або ментальними порушеннями.

Інвалід - термін використовується в офіційній документації (законодавчій, юридичній, фінансовій сферах), але створює стереотип в суспільстві, сьогодні є «тавром». Не допускається в висловлюваннях у суспільстві, ЗМІ, спеціалістами. З франц. мови – «неспроможній», «недієздатний». Згадаємо наших параолімпійців. Чи є вони неспроможними? Термін виник за часів війн Наполеона Бонапарта (поч. XVIII ст.), так називали військових, які отримали значні поранення і каліцтва. З часом, після двох світових війн ХХ ст., так стали називати і звичайних громадян, які отримували каліцтва під час бойових дій. Сьогодні зазначений термін використовується в Законі України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (1991 рік):  це особа, яка має порушення здоров'я зі стійкими розладами функцій організму, обумовлене захворюванням, наслідками травми чи дефектами, що призводять до обмеженої життєдіяльності, й потребує соціального захисту. Це визначення поняття «інвалід» є більш прогресивним порівняно з тим, що застосовувалось у нашому законодавстві до 1991р., тому  що воно визначає інвалідність як міру втрати здоров`я, а не працездатності. Але сьогодні поняття здоров’я розглядається більш ширше. Поговоримо про це в іншому терміні.

Інвак - часто використовується молоддю  з інвалідністю у відношенні до себе і своїх друзів. Є сленгом. Іншим людям краще такий термін не вживати.

Калічка, каліка  є принизливим і образливим терміном. Краще не вживати.

Ми-вони: часто використовується на виступах різних конференцій, круглих столів, форумах. Є не професійним висловлюванням. Не потрібно розділяти суспільство, його потрібно об’єднувати. Краще подивіться соціальну рекламу, що вийшла в минулому році в Росії. Всього пів хвилини.  Люди так не діляться.

Неповноцінні - створює стереотип. У даному випадку цінність людини оцінюється залежно від виконання нею певних функцій, видів діяльності в суспільстві. Відсутність необхідних реабілітаційних засобів, реабілітаційних послуг не створює умов для реалізації потенціалу кожної особистості з інвалідністю. Стаття 3 Конституції України констатує, що людина,  її  життя  і здоров'я,  честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Не має значення якого віку, статі, національності людина, чи має вона інвалідність, чи ні – найвища цінність людини є ВОНА САМА, ЇЇ ЖИТТЯ. Ті, хто вживає такий термін у відношенні до людей з інвалідністю - порушує головний закон України - Конституцію.

Неповносправні - термін вживається в сучасній Західній Україні. Має походження з польської мови. Часто вживається в літературі даного регіону. Формує стереотипне ставлення, НЕ Є КОРЕКТНИМ. Мені і моїм колегам ріже слух. Фокусує увагу на недоліку людини і закріплює стереотип безпомічності. На мою думку, йде в розріз з ідеологією незалежного життя людей з інвалідністю в суспільстві.

Нормальний - — А где я могу найти кого-нибудь нормального? — Нигде, — ответил Кот, — нормальных не бывает. Ведь все такие разные и непохожие. И это, по-моему, нормально... "Алиса в Стране Чудес“ Л.Керол.  Поняття «норма» змінюється. Якщо сто років потому вживали «аномальний», п’ятдесят років потому – «дефективний», сьогодні інвалідність є різноманіттям роду людського. І це є нормою. Кожний восьмий житель планети Земля має інвалідність, а у Європі - кожний шостий. Норма бути Людиною, а який в неї колір шкіри чи волосся, яким чином вона пересувається чи спілкується - є її індивідуальними характеристиками. Людина є людиною.

Потворства – повне порушення гідності людини. Образа. На мою думку, є прецедентом для судової тяганини.

Прикутий до інвалідного візка - є неграмотним висловом. Інвалідний візок є засобом пересування. Це взуття. Людина пересідає за потребою з інвалідного візка в автомобіль, на ліжко, у крісло, ванну. Правильно висловлюватися: "пересувається за допомогою інвалідного візка". Люди користуються візком з різних причин. Деякі з них можуть стояти або ходити сходами, пересуватися тримаючись за опору на невеликі відстані (у приміщенні тощо). Візок дає можливість швидко пересуватися містом. Ним користуються, якщо треба долати великі  відстані або довго перебувати в громадських місцях. Візком користуються для зручності.

Псих, психічний - є недопустимим у висловлюванні. Є ознакою невихованості того хто так висловлюється. Краще сказати: людина з ментальними порушеннями або психічними порушеннями.

Розумово  неповноцінний - див. тлумачення «неповноцінний».

Страждає на ДЦП або жертва ДЦП (або інший діагноз) – неписьменні вислови, людина живе з ДЦП, має наслідки ДЦП. Вона звичайна людина: радіє подарункам на День народження, переживає із-за відсутності нормативного пандусу, будує плани на своє майбутнє тощо. Якщо створити умови може жити повним життям. А багато людей і без умов, а силою свого характеру досягають певних вершин у суспільстві маючи ДЦП (інший діагноз). Краще висловлюватись: має ДЦП, епілепсію, порушення зору або з наслідками ДЦП тощо. Збірна України з футболу серед спортсменів із наслідками ДЦП виграла «золото» Паралімпіади в Пекіні (2008), «срібло» в Лондоні (2012). В активі нашої команди також перемоги на світових першостях, вони є Чемпіонами Світу в 1999, 2003 роках. Збірна України з футболу серед спортсменів із наслідками ДЦП – третя команда світу.

Дуже важливо щоб лідери та представники громадських організацій, батьки дітей з інвалідністю, соціальні працівники користувалися коректною термінологією. На сайтах соціальних організацій мають бути роз’яснення і ще раз роз’яснення.



Немає коментарів:

Дописати коментар