Як корабель назвеш, так він і попливе.(Частина 1. Лірична.)

Нещодавно прочитала дослідження вчених про вплив слів на життя людини. Замислилась,як це діє в моєму професійному житті.Які слова вживають професіонали і звичайні люди відносно людей з інвалідністю? Як це може впливати на наше життя?

Науковці:

В наукових статтях українських вчених  ХХІ століття можна зустріти такі висловлювання відносно інвалідності:  «особи з функціональними обмеженнями здоров’я», «особи марковані хворобою», 
 «взаємостосунки зі здоровими», «інші вроджені каліцтва і потворства» 

Медики:

Медики зрозуміли, що розповсюджений термін «інвалід» не підтримується громадськими організаціями і частиною суспільства, та почали висловлюватися більш толерантно, але як саме це зробити не зовсім розуміють. Тому  на стенді з розташування території  Київської міської клінічної лікарні намальовано: «Місце паркування автомобілів громадян з особливими вадами».

Державні службовці:

Офіційний переклад Конвенції ООН про права людей з інвалідністю  в Україні переклали,  як Конвенція ООН про права інвалідів. В усьому світі - людей з інвалідністю,  а в Україні ось так. На мою думку, це відбулося з таких причин: по-перше, в державі немає іншого офіційного коректного і сучасного терміну щодо людей з інвалідністю, по-друге не має розуміння в чому тут суть.

Студенти, майбутні фахівці соціальної сфери, корекційної педагогіки:

В відгуках після участі в заходах КМЦСССДМ зазначили: «який жаль, що є аномальні діти», «на це неможливо дивитися», «якщо не повезе, піду працювати за фахом»…

Чому таке відбувається?  Стереотипи в голові, домінування медичної моделі  розуміння інвалідності та ставлення до людей з інвалідністю  як до людей менш цінних для суспільства. І саме в словах і термінах це ставлення і виявляється.

Як є насправді?

Насправді часи коли людей з інвалідністю вважали каліками (середньовіччя), аномалією (ХІХ ст.-поч.ХХ ст.), дефективними (середина  ХХ ст.) минули. Навіть в українській педагогіці наука «дефектологія» стала називатися «корекційною педагогікою». Ми живемо в ХХІ столітті.  Активне соціальне життя людей з інвалідністю довело, що вони є не тільки часткою суспільства (найбільшою меншиною), а вносять певний вклад в розвиток всього суспільства. І навіть без створених для цього умов.

В міжнародному документі,  Конвенція ООН про права людей з інвалідністю,ст.3.d., зафіксовано,  що людина з інвалідністю є різноманіттям роду людського. Бути різними – це нормально.

Яка термінологія вживається в світовій спільноті?  Людина з інвалідністю, дитина з інвалідністю тощо. Це є міжнародний стандарт. На перший план висувається поняття „людина”.  «Інвалідність» розглядається в соціальному аспекті: означає втрату або обмеження можливості брати участь у житті суспільства на рівні з іншими. Термін акцентує увагу на зіткненні  між людиною і довкіллям. Цей термін має на меті наголосити на недоліках у довкіллі та в багатьох видах організованої діяльності суспільства (Стандартні правила ООН щодо урівняння можливостей інвалідів).  Інвалідність – не медична проблема, а соціальна. Порівняйте самоусвідомлення: «я – інвалід», «я – ЛЮДИНА з інвалідністю».

Поняття «інвалідність», за термінологією Всесвітньої організації охорони здоров’я, складається з трьох складових: медичної, функціональної і соціальної. А саме: «...інвалідність є структурним порушенням, зримо або розрізняємо діагностичною медичною апаратурою (impairments), може привести до втрати або недосконалості навиків, необхідних для деяких видів діяльності (disability)… що при певних умовах буде створювати умови для соціальної дезадаптації, неуспішної чи уповільненій соціалізації (handikap)».

Міжнародна термінологія акцентує увагу не тільки на причинах і  функціональних наслідках інвалідності, як це є в державній термінології, але звертає увагу  і на соціальний аспект життя. Це є три рівні взаємозалежні компоненти.  За відсутності адекватної соціальної політики, своєчасної допомоги та реабілітації створюється армія утриманців,  handicap (в перекладі з анг.мови): шляпа в руці, жебрак.

Тому зміна слів «інвалід» на «інвалідність» - це  не  просто зміна місць доданків, а зміна усвідомлення кожної людини, зміна соціальної і державної політики в цілому. Не утримувати, а інтегрувати, реабілітовувати і створювати умови для розвитку найвищого потенціалу кожної людини з інвалідністю, попереджувати «handicap».

Є потреба  проаналізувати терміни, які вживаються в сучасному суспільному житті, засобах масової інформації, вітчизняними науковцями, спеціалістами соціальної сфери тощо. Який вплив від цих слів є в житті людей з інвалідністю.

Продовження...