Звіт про проведення заочної правової вікторини „ Мої права в моєму місті”, 2008 рік

Законами України „Про освіту”, „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” інвалідам з дитинства гарантовано створення необхідних умов, які обіцяють вести повноцінний спосіб життя згідно з особистісними здібностями і можливостями. І сьогодні я б хотіла підняти питання обізнаності самих дітей та молоді з функціональними обмеженнями своїми правами та обов’язками.

Досвід дальнього зарубіжжя свідчить про виникнення руху інвалідів за відстоювання своїх прав в другій половині 20 століття. Вслід за рухом виникли громадські організації, які лобіювали зміни законодавства і ситуації в цілому.

Ці події змінили відношення людства в розумінні інвалідності. Незалежне (самостійне) життя розуміється як право самим обирати що робити, як жити, мати право помилятися.  І на сьогодні людство має Конвенцію ООН про права інвалідів яка втупила в силу 3 травня 2008 року.

В той же час, на території сучасної України ми бачимо сталу систему медичної моделі розуміння інвалідності. І тільки на початку 90 х р. кінця 20 ст. почали формуватися громадські організації захисту прав осіб з інвалідністю. Але відмінність діяльності громадських організацій в Україні, на мою думку, є пошук матеріальної допомоги, проведення акцій та різних заходів, а не відстоювання прав та інтересів людей з інвалідністю.

Тому, в наш час залишається актуальними питаннями:

-        по-перше, формування зацікавленості у дітей та молоді з функціональними обмеженнями своїх прав, історії світового руху за незалежне життя, поняття „рівних можливостей”, „незалежного життя”;

-        по-друге, формування толерантного ставлення у дітей та молоді до особливостей осіб з функціональними обмеженнями;

-        по-третє, формування у свідомості суспільства соціальної моделі розуміння інвалідності, подолання стереотипів.

Реалізація цих завдань неможлива без участі громадських організацій інвалідів, реформ в освіти, виробництві. Але чекати на такі зрушення часу немає. І тому, центри соціальних служб маючи певний досвід соціально-педагогічної діяльності почали розвивати правовий напрямок в роботі.

            В рамках соціальної акції „Місто, де зручно всім” з метою підвищення правових знань дітей та молоді з інвалідністю в березні-квітні 2008 року була проведена заочна правова вікторина „Мої права в моєму місті”.

          В вікторині взяло участь 132 особи з 10 районів міста Києва.

          Вікова категорія: діти віком від 14 до 18 років та молодь від 19 років.

            Питання вікторини були поділені на три частини: загальні права, законодавство України і міжнародне право.

          Проаналізувавши анкети учасників можна зробити такі  висновки:

Як діти, так і молодь добре орієнтуються в датах національних свят, номерах телефонних служб, але особливу увагу слід звернути на те, що майже всі  учасники вікторини на запитання номеру телефону довіри пишуть 051. З усіх учасників, тільки 4 особи  знали вірний номер телефону довіри.

Як серед молоді, так і серед дітей прослідковується здатність дати чітке визначення таким словам як адвокат, президент та громадянин. З 50 осіб, яких анкети аналізувалися – 24 особи чітко розкрили значення цих слів.

Найбільш правильне визначення терміну „рівні права” змогла дати 23 учасники вікторини. Наприклад, рівні права – це:

- коли кожна особистість однаково наділена правами і обов’язками перед законом;

- кожен має право на захист, дружбу, кохання, на охорону, на особисту охорону здоров’я;

- гарантовані державою переваги незалежно від віку, статі, раси;

- рівні права між різними людьми;

- коли все однаково для кожного;

- коли всі рівні;

- всі люди перед законом рівні, незважаючи на їхнє положення в державі;

- люди всі мають рівні права і живуть по одному закону;

- однакове ставлення до кожної людини.

На запитання, які стосуються прав дитини та документи, які мають до них відношення 98% опитуваних відповідають вірно, тим самим показуючи, що вони знають свої права.

Також серед молоді простежується невідповідальне ставлення до заповнення анкети стосовно питань своїх обов’язків та прав.

           Стосовно законодавства України з відповідей дітей та молоді видно, що вони знають головний закон України, а також знають на які пільги вони мають право. З відповідей на ситуації, які були запропоновані в цій частині, бачимо, що діти та молодь розуміють, що таке кримінальна відповідальність.

На запитання про роль  громадських організацій в житті суспільства та про міжнародних рух людей з інвалідністю „Самостійне життя” молодь майже не дає відповідей, оскільки вони зазначають, що не брали в цьому участі.

Декілька осіб, які змогли відповісти на запитання про роль громадських організацій в житті суспільства, відповіли, що їх роль полягає у:

-          об’єднанні людей з однаковими поглядами;

-          контроль і захист, відстоювання інтересів громадян, вплив на органи державної влади;

-          для вирішення спільних проблем.

Ситуація про „уповноваженого з прав людини” – відповідь: мама; адвокат. Про "міжнародний рух людей з інвалідністю” – вперше чую.

Висновки:  необхідно продовжувати роботу серед дітей та молоді з інвалідністю з роз’яснення прав, обов’язків. Проводити тренінгову роботу з питань захисту своїх прав. 

У місті Києві близько 8500 дітей з інвалідністю, близько 15000 молоді з ф/о, які, як і всі інші, мають право на гідне життя, розвиток, навчання, спілкування, участь у житті суспільства.




Головний спеціаліст                                               Л.Остролуцька