Інструкція для фахівців соціальної роботи щодо надання соціальних послуг дітям та молоді з функціональними обмеженнями, їх сім’ям

І. Питання, що мають бути з’ясованими:

1. Чи оформлена інвалідність, опікунство (за необхідністю)?
2. Чи отримують пенсію за інвалідністю?
3. Чи має індивідуальну програму реабілітації інваліда?
4. Чи стоїть на обліку у лікаря, отримує необхідне лікування і ліки?
5. Чи стоять на обліку з отримання путівки на санаторно-курортне лікування для дитини-інваліда/ дорослого з інвалідністю?
6. Чи забезпечена дитина/ дорослий з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації (коляска, ходуни, слуховий апарат, тростина, пандус в під’їзді тощо).
7. Чи відвідує центри реабілітації: медичні, соціальні?
8. Яка освіта? Чи навчається, чи планує навчатися, професійна освіта?
9. Чи працює, стоїть на обліку в центрі зайнятості тощо?
10. Яка сфера досугу: чи займається спортом, творчістю, відвідує клуби спілкування/взаємодопомоги, бере участь в фестивалях тощо?
11. Чи отримують батьки соціально-педагогічну, психологічну допомогу?

ІІ. Соціально-педагогічна допомога:

1. Результатом соціальної роботи з сім’ями, в яких є члени сім’ї  з інвалідністю - це соціальні зміни в сім’ї: індивідуальні або групові, чи мають об’єднуватиcя два типи змін. Має підвищитись реабілітаційна культура та реабілітаційна активність сім’ї.

2. Увага соціального працівника приділяється таким моментам:

• як інвалідність члена родини впливає на життєдіяльність інших членів родини;
• який вплив на психологічний стан людини з інвалідністю створюють інші члени родини;
• особисті взаємовідносини в сім’ї, зміни в кращу сторону при взаємодії з соціальним працівником, іншими людьми, організаціями, соціальними системами;
• виконанню сім’єю соціальних функцій;
• навчання членів сім’ї прийняти проблему інвалідності такою якою вона є (зміна відношення до проблеми і поведінки, зниження гостроти проблеми);
• характер ставлення до члена сім’ї з інвалідністю (конструктивний чи деструктивний), рівень вимог чи контрою (не повинен бути заниженим або завищеним);
• реабілітаційна активність сім’ї (у медичній допомозі, активність психологічних зусиль, соціальна активність).

3.Якщо члену сім’ї з інвалідністю від 7-35 років, направити до центру соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями району.

ІІІ. Психологічна допомога сім’ї:

1.     Вирішення конфліктної ситуації між батьками та дітьми;

2.   Виховання адекватного відношення у батьків та інших членів сім’ї до дитини з інвалідністю як рівноцінного члена сім’ї.

     ІV. Соціально-правова допомога:

1. Підвищення правових знань, просвітницька робота.

2. Допомога в оформленні документації щодо отримання інвалідності, пенсії, пільг, ліків,  реабілітаційного обладнання тощо.

3. Представництво інтересів сім’ї в різних державних та недержавних інститутах.

     V. Соціально-побутова допомога:

1.      Залучення благодійної, гуманітарної  допомоги у вирішенні матеріальних та побутових проблем сім’ї;

2. Навчання членів родини основним соціальним навичкам, соціально-побутової адаптації, самообслуговування,  пристосування житлових приміщень до потреб осіб з інвалідністю.