5 травня - день протидії дискримінації людей з інвалідністю

Щороку в світі відзначається цей день. Дискримінація може бути прихованою, позитивною. Але щоб її уникати кожна людина має навчитися поважати себе і іншу людину. Цей день є гарною нагодою ще раз розяснити які труднощі в інтеграції виникають у людей з інвалідністю. Ми, соціальні працівники, розуміємо важливість ознайомлення дітей та молоді з інвалідністю розумінню свої прав. Ми використовуємо різні форми і методи. Деякі з них представлені в цій статті. В 2008 році ми вперше провели правову вікторину, в 2010, 2011 роках виставку малюнків.

          

Київським міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з нагоди відзначення Міжнародного дня протидії  дискримінації  людей   з   інвалідністю 5 травня 2011 року було організовано виставку   малюнків    дітей  та молоді з інвалідністю „Мої права в моєму місті”.

  Права – це те, чим наділена кожна людина, внаслідок того, що вона – ЛЮДИНА. Всі люди мають рівні права.

       

  На час підготовки малюнків пройшов рік з того часу, як Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права людей з інвалідністю. Відмінністю даної Конвенції є те, що вона не створює нових прав, але існуючі  права прописані таким чином, що враховують різноманітні потреби людей з інвалідністю.

      

   Яким чином розуміють свої права діти та молодь з інвалідністю висловлено в малюнках. Для юних киян головним є  не техніки виконання, чи образотворчі таланти, головним є ідеї, і розуміння своїх прав. Своїх прав та прав інших людей. З цього розуміння починається шлях до розвитку відкритого суспільства, комфортного для кожної людини.

        

Савенюк Андрій, Оболонський район міста Києва

З учасниками виставки працювали спеціалісти районних у місті Києві центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та центри соціально-психологічної  реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями міста



Чому саме 5 травня?

На 44 сесії Парламентської асоціації Ради Європи від 5 травня 1992 року визначино нове розуміння інвалідності. Інвалідність  як обмеження у можливостях, обумовлене фізичним, психологічними, сенсорними, соціальними, культурними, законодавчими та іншими бар”єрами, які не дозволяють людині бути інтегрованою у суспільство і брати участь у житті сім”ї, чи суспільства.

Відповідно до Рекомендації R (92) 6 Комітету міністрів державам-членам про послідовну політику щодо людей з інвалідністю від 9 квітня 1992 визначено, що вважаючи, що незахищеність прав громадян-інвалідів та нерозширення їх можливостей є порушенням людської гідності і причиною важкого фінансового тягаря, в результаті чого:

- Багато людей без будь-якої необхідності стають залежними від інших і нездатними до якої економічної і соціальної корисної діяльності;

- Кошти полегшення такої залежності часто є лише фінансовими, в той час як грошові виплати інвалідам - ​​це лише один аспект будь-якої політики в допомогу людям з інвалідністю;



Шаренко Максим, Оболонський р-н, м.Київ



 1. Принципи зазначено документу. Послідовна і глобальна політика на підтримку людей з інвалідністю та осіб, яким загрожує небезпека стати інвалідами, повинна бути спрямована на:
- Профілактику або усунення інвалідності, запобігання її погіршення і пом'якшення її наслідків;
- Гарантію повного і активної участі в житті суспільства;
- Допомога людям з інвалідністю для того, щоб вони могли жити незалежно, за своїм бажанням. Це постійний і динамічний процес взаємної адаптації, з одного боку, людей з інвалідністю, що живуть за своїм бажанням, вибору і здібностям, які необхідно максимально розвивати, і, з іншого боку, суспільства, яке має надавати їм свою підтримку, прийнявши конкретні і необхідні заходи для забезпечення рівності можливостей.

Христенко Світлана, Оболонський р-н, м.Київ

2. Цілі
Всі люди - інваліди або яким загрожує небезпека стати ними, незалежно від віку і раси, а також характеру, причин, ступеня або "глибини" своєї інвалідності, повинні мати право на індивідуальну допомогу для того, щоб мати можливість жити відповідно до своїх здібності і потенціалу. За допомогою координації заходів вони повинні отримати можливість:
- Бути вільними від захворювань та інвалідності, яких можна уникнути;

- Не мати потребу постійної медичної допомоги та догляду і мати до них доступ в разі необхідності;
- Зберігати за собою якомога більшу особисту відповідальність за планування та здійснення процесів реабілітації та інтеграції;
- Здійснювати повністю свої цивільні права і мати доступ в усі установи і до всіх видів послуг у суспільстві, включаючи освіту;
- Бути максимально вільними від умов життя і обмежень в установах чи, якщо це неминуче, мати як можна більший особистий вибір в межах таких установ;
- Мати найбільшу економічну незалежність, зокрема, найбільш кваліфіковану роботу і відповідний особистий дохід;
- Мати мінімальні засоби до життя, якщо потрібно, то за допомогою соціальних виплат;
- Мати найбільшу мобільність, доступ в будівлі і транспортні засоби;
- Мати необхідний особистий догляд в місці за своїм вибором;
- Мати найбільшу можливість вибору і незалежність, в тому числі незалежність від своїх власних родин, якщо вони того побажають;

- Грати повну роль у суспільстві та брати участь в економічній, соціальній і культурній діяльності, у проведенні дозвілля та відпочинку.



4. Загальні вказівки (зазначеного документу). Для проведення в життя цієї політики держави повинні вжити таких заходів:
- Гарантувати право людей з  інвалідністю на незалежне життя і повну інтеграцію в суспільство і визнати обов'язок суспільства зробити це право здійсненним,- Визнати необхідність своєї участі на ранньому етапі,
- Не допускати настання і погіршення захворювання, інвалідності або нестачі, виключити або зменшити їх наслідки і не допускати виникнення додаткових недоліків, таких як емоційне або психологічний розлад,
- Розробляти спільно з інвалідами та їх сім'ями програму реабілітації, що включає широке коло постійних та особистих послуг, які необхідно надавати з моменту прояву захворювання, і продовжувати послідовно через всі етапи інтеграції на роботі і в суспільстві, уникаючи необхідності постійного догляду в установі,
- Забезпечувати доступ до цих програм для всіх нужденних в них інвалідів,
- Оптимально застосовувати методи реабілітації по можливості в установах для всього населення, а при необхідності, в спеціалізованих установах і службах,
- Прибирати по можливості всі перешкоди в оточенні і суспільстві і давати можливість людям з інвалідністю жити повним життям,- Забезпечувати інвалідам можливість отримати загальне або спеціальну освіту за їх потребам,
- Забезпечувати людям з інвалідністю нормальний спосіб життя, при необхідності за допомогою економічних вигод та соціальних послуг,- Надавати їм можливості для проведення дозвілля та участі в культурному житті,
- Залучати допомогу у своїй роботі з боку населення, фахівців, друзів і знайомих і сімей інвалідів,
- Розвивати наукові дослідження в галузі профілактики інвалідності, реабілітації та інших областях, що мають відношення до інвалідів,- Домагатися раннього і тісного співробітництва між медичними установами, навчальними закладами, професійно-технічними училищами, службами зайнятості, соціального забезпечення та іншими зацікавленими організаціями та владою і встановлювати зв'язки і порядок координації між органами, відомствами, регіональними та місцевими властями, сім'ями та громадськими організаціями, займаються інтеграцією інвалідів,

Фесенко Марина, Оболонський р-н, м.Київ

- Поліпшувати інформацію для розробників політики, вирішення яких щодо фізичного і соціального середовища впливають на якість життя інвалідів,- Заохочувати більш широке поширення інформації про права інвалідів та надаються їм послуги,
- Забезпечувати для інвалідів та їх організацій повну і активну роль у сприянні інтересам таких людей,
- Організувати безперервний процес оцінки заходів з реабілітації.
Далі, інтеграція людей з інвалідністю - це завдання не тільки держави, а й суспільства в цілому і всіх його членів, представників та установ. Турбота про інвалідів має бути обов'язком не тільки сім'ї, друзів і сусідів, а й усіх членів суспільства, які повинні пам'ятати про всіх формах нетерпимості і які повинні усвідомлювати, що вони теж зобов'язані зробити для інвалідів можливим "як можна більш нормальне" участь в житті.

Городній Славік, Оболонський р-н, м.Києва

         Зазначений документ накреслює пріоритетні напрями в реабілітаційній роботи з людьми з інвалідністю. Знати свої права, вміти їх коректно відстоювати, знати служби до яких можна звернутися за допомогою - все це    є  ланками успіху в процесі соціалізації людини з інвалідністю.

Перша наша вікторина "Мої права в моєму місті" ставила на меті не тільки активувати бажання у дітей та молоді знати свої права, а і самим з'ясувати наскільки самі учасники реабілітаційних програм їх розуміють. Питання вікторини  були поділені на три частини: загальні права, законодавство України і міжнародне право.

Проаналізувавши анкети учасників можна зробити такі  висновки:

Як діти, так і молодь добре орієнтуються в датах національних свят, номерах телефонних служб, але особливу увагу слід звернути на те, що майже всі  учасники вікторини на запитання номеру телефону довіри пишуть 051. З усіх учасників, тільки 4 особи  знали вірний номер телефону довіри.

Як серед молоді, так і серед дітей прослідковується здатність дати чітке визначення таким словам як адвокат, президент та громадянин. З 50 осіб, які приймали участь у вікторині – 24 особи чітко розкрили значення цих слів. Найбільш правильне визначення терміну „рівні права” змогла дати 23 учасники вікторини з 50. Наприклад, рівні права – це:

- коли кожна особистість однаково наділена правами і обов’язками перед законом;

- кожен має право на захист, дружбу, кохання, на охорону, на особисту охорону здоров’я;

- гарантовані державою переваги незалежно від віку, статі, раси;

- рівні права між різними людьми;

- коли все однаково для кожного;

- коли всі рівні;

- всі люди перед законом рівні, незважаючи на їхнє положення в державі;

- люди всі мають рівні права і живуть по одному закону;

- однакове ставлення до кожної людини.

Були і таке розуміння прав: " безкоштовно їздити в трамваї".
Запитання, які стосуються прав дитини та документи, які мають до них відношення 98% опитуваних відповідають вірно, тим самим показуючи, що вони ознайомлені зі своїми правами. Центри проводять зазначену роботу.

Також спостерігалась тенденція серед молоді пропускати заповнення анкети стосовно питань своїх обов’язків та прав.

Стосовно законодавства України з відповідей дітей та молоді видно, що вони знають головний закон України, а також знають на які пільги вони мають право. З відповідей на ситуації, які були запропоновані в цій частині, бачимо, що діти та молодь розуміють, що таке кримінальна відповідальність.

На запитання про роль  громадських організацій в житті суспільства та про міжнародних рух людей з інвалідністю „Незалежне життя” молодь майже не дає відповідей, оскільки вони зазначають, що не брали в цьому участі.

Декілька осіб, які змогли відповісти на запитання про роль громадських організацій в житті суспільства, відповіли, що їх роль полягає у:

-         об’єднанні людей з однаковими поглядами;

-         контроль і захист, відстоювання інтересів громадян, вплив на органи державної влади;

-         для вирішення спільних проблем.
В більшості учасники або не відповідали на запитання, або писали "не знаю". Були і такі відповіді: "надають гуманітарну допомогу".

* Оболонський р-н - роботи розмальвані і теми обрамі учасниками, трафарети намальвано спеціалістом Квятковською Л.

Маргарита Боровкова, Солом'янський район міста Києва