Обережно, маніпуляції!!!

В цій статті я не буду розглядати види маніпуляцій та маніпуляторів, їх причини. Я проаналізую ті прийоми, які використовують люди  на темі інвалідності з метою досягання особистих цілей.

Маніпулятором може бути хто завгодно: лідер громадської організації, хтось з батьків людини з інвалідністю, сама людина з інвалідністю, журналіст тощо.

          Люди, які використовують метод маніпуляції часто говорять, що це для блага людей, що у них світлі цілі. Що суспільство таке черстве, і інакше його не зачепити.  Це неправда. Чому? Тому що маніпуляція:

• викривлює ситуацію і представляє її в тому світлі, якій потрібно маніпулятору, а значить неправда;
• гра на емоціях людини з метою отримання дивідендів для маніпулятора, а значить неповага до емоцій іншої людини (маніпулятору все рівно яких глибинних почуттів він торкається, то вже ваші проблеми);

• отримання позитивного результату для маніпулятора без врахування ваших потреб чи потреб інших людей, а це значить егоїзм.

Які ж є альтернативні методи, притаманні цивілізованим стосункам? Дипломатія, яка враховує потреби двох сторін. Але повертаємось до прийомів маніпуляцій на темі інвалідності:

 „Я - інвалід” – таким чином людина показує Вам Ваше місце. Вона ніби нагадує про свої пільги і права: пройти поза чергою, щоб їй віддали останнє тощо. Про свої обов'язки маніпулятор не пригадує. Ви зобов'язані, Ви маєте зробити...

„Я - мама дитини з інвалідністю” – золота жила для досягання особистих цілей маніпулятора. Для чого людина це озвучує? Щоб обеззброювати вас. Гра на жалості, на Ваших страхах. Маніпулятор Вам ще вкаже, що Ви „сухий чиновник”, або просто „черства людина”, працюєте тільки  з папірцями, і тільки вона знає, що і як потрібно Вам робити.  Буває починає розповідати щось і плакати, а потім за секунду вже сміється. Ваша емоційна шкала не завжди буде встигати за емоціями маніпулятора. Після спілкування битий час брати себе в руки. А маніпулятору це і потрібно – вибити Вас з колії. Ви втрачаєте свій час на вислуховування (звичайно думаєте, що людині немає з ким поговорити), а вона Вас не жаліє. Не жаліє, Ваш робочий час, що свою роботу Ви будете виконувати залишаючись після робочого дня, забираючи часи у своєї родини, свого відпочинку. Маніпулятору потрібно, що б Ви прийняли рішення в сумбурі емоцій на благо йому. Не проблема маніпулятора, які наслідки цих рішень будуть в Вашому житті, і житті інших людей. Маніпулятора цікавить тільки він сам. А Ви його знаряддя.

       Я знаю велику кількість батьків, які ніколи не говорять так про себе і свою дитину. Тому що не вважають за потрібне висвітлювати своє життя саме таким чином. Життя багатогранне і їм є чим хвалитися. Вважають свою дитину ДИТИНОЮ, а не тільки інвалідом. А ще, думаю, тому що поважають іншу людину. У кожного свої проблеми. В мене велика кількість колег, які мають своїх дітей з інвалідністю і не афішують цього. Виконують свій функціонал сумлінно на рівні з іншими.   

„Моя дитина померла” чи „Я втратив (ла) дитину” – горе, яке викликає у кожної людини скорботу, страх, співпереживання. Але для чого вона Вам, незнайомій людині, про це говорить? Чи у неї немає друзів, родичів, які нададуть емоційну підтримку? Є, а тут вона, щоб вибити Вас з колії і отримати своє за чим прийшла. Знаю, одного чоловіка, який постійно говорить цю фразу. Як з'ясувалося, ця подія сталася двадцять років тому і в пологовому будинку.

„У Вас же немає дитини з розумовою відсталістю” – тут можуть бути задіяні ще рухи. Людина всім тулубом на Вас насувається і Ви вже не знаєте куди дітись. Ви відчуваєте провину: за те що не маєте дитину з розумовою відсталістю, за те, що ця жінка має. Ваша емоційна  нестабільність маніпулятору на руку. Вона досягне за чим прийшла. В таких випадках пам'ятайте: у кожного „свій хрест”. У Вас він, також, є. Ви ж цим не „хизуєтесь”?

„Я - ампутант” – в цьому випадку людина ще демонструє свій протез перед Вашим носом. По факту низька культура, не повага до інших людей. Але ці речі її не турбують. Не турбуєте її і Ви. А Ваша влада і можливість отримати те за чим прийшла така людина.

„Жалість” – міміка, жести, постать людини, одяг, все працює на те, щоб визнати і побачити в ваших очах „ЖАЛІСТЬ”. І як тільки людина її отримала, все - Ви її.

 „Прокльони” – сильні речі. Коли за якусь помилку чи не виправданні очікування Вас проклинають:  бажають дітей з розумовою відсталістю, сліпонароджених... тощо. Все це з емоціями, криками. Маніпулятору тут важливо Вам показати свою владу над Вами. Щоб у Вас з’явився страх, і наступного разу Ви виконували все що він забажає.

„Допомога” – в цьому випадку мова не йде про звичайні речі, коли людині з інвалідністю необхідно допомогти. В цьому випадку історія інша. Маніпулятор вважає, що Ви йому зобов'язані надавати допомогу. Наприклад, може самостійно пересуватися візком, але він заявить, що не користується візком. Носіть його на руках, шукайте стільчик куди посадити – це все Ваші проблеми. Своїм видом він буде вибивати у Вас відчуття сорому за все суспільство, яке не подбало про його потреби. Нещодавно було організовано один захід, де організатори не зовсім подумали про представників громадських організацій, які користуються інвалідним візком. Захід відбувався в Будинку вчителя. Ліфтів там немає, зате є великі високі сходи. Люди (що користуються інвалідним візком) на захід не прийшли демонстративно. Але я знімаю капелюха за такий жест. Тому що наші волонтери мали цих дорослих людей (до 100 кг) носити на руках сходами. Так, була спеціальна техніка для підйому візків. Але багато хто від неї відмовляється з різних причин. Двоє таки прийшло. Нас запросили – Ваші проблеми як мене туди піднімете, підйомною технікою я не користуюсь. Іноді на обличчі такої людини можна побачити перевагу, коли її несуть на руках сходами.

«Скарги» – безкінечний потік скарг від однієї інстанції до іншої. Вас тримають у напрузі, стресі. Ви відписуєтесь, виправдовуєтесь. Ціль маніпулятора залякати і отримати своє.

"Професійне жебрацтво» - окрема історія. Я не говорю про тих, кого вимушують жебракувати. Мова йде про тих, хто на власній машині виїжджає на «промисел». Людина отримує задоволення від стояння, від поглядів жалю, від можливості «спустошити Ваш сімейний гаманець». Знаю одну таку родину і зустріла їх у великому магазині. В моєму кошику лежало три речі, їх кошик з горою насипана продуктами і речами.
"Сядьте у візок, а потім мені скажете як жити!" - скоріш за все перед вами людина, яка не прийняла свою інвалідність. Вона не чує думки інших людей, бо болить. Як наслідок, захисна реакція виражена маніпуляцією. Ви маєте зніяковіти від того що пересуваєтесь власними ногами, не знаєте проблем цієї людини. Вам показують, що ви чужий.

Підсумовуючи скажу, що маніпулятор Вас НЕ ПОВАЖАЄ. Не поважає і суспільство в якому живе. Тому ВАШЕ завдання захиститися і залишатися в емоційному здоров’ї. Вчитися розпізнавати мотиви співрозмовника. А знаєш, значить озброєний.